Часть 1
ИСТОРИЯ ТЕЛЕСНЫХ НАКАЗАНИЙ В РОССИИ (по книге Н. Евреинова, Харьков, 1994)
Вступление. Всеобщее бешенство. Страсть простолюдинов к зрелищам.
Часть 2
История РУСИ (по книге В.О. Ключевского “Исторические портреты” М., 1990)
Изначальное происхождение. Значение преподобного Сергия. Добрые люди. Иван Грозный. Жизнь Петра Великого. Меньшиков. Понимание своей Роли.
Часть 3
Достопамятные повествования и речи (по книге А. К. Нартова “Достопамятные повествования…” М., 1990)
Повествования 1. Повествования 2. Повествования 3.
Часть 4
“ПЕТР ВЕЛИКИЙ. ДЕЛО” К. Валишевский (Москва, 1990, репринтное воспроизведение издания 1911г.)
От Нарвы до Полтавы. От Балтийского моря до Каспийского. Реформа. Духовенство. Политика. Оппозиция. Сын Алексей. Завещание.

М.І. Ковалинський

“Григорій, син Сави, Сковорода народився у Малій Росії, Київського намісництва, Лубенського округу, в селі Чорнухах, у 1722 році. Батьки його були із простого люду: батько — козак, мати — такого ж роду. Вони мали міщанський стан, посередньо достатній, та чесністю, правдивістю, гостинністю, побожністю, миролюбним сусідством виділялись у своєму колі.” Читать далее →

(до Михайла Ковалинського)

“Надмірність породжує пересиченість, пересиченість — нудьгу, нудьга ж — душевний смуток, а хто хворіє на це, того не можна назвати здоровим”.
Про міру, помірність. Читать далее →

ПЕРЕКЛАД ІЗ КНИГ
РИМСЬКОГО СЕНАТОРА МАРКА ЦІЦЕРОНА
“ПРО СТАРІСТЬ”

“Любі діти, без сумніву, найбільш надійний для старості захист — успіх у чесності і чесноті. Вона, дотримувана протягом усього життя, нарешті, після тривалого часу приносить дивні плоди, які не можна відняти у найпізнішому віці. І одне це чого варте? А цей вже плід незрівнянно більший, коли людині совість показує, що вона провела життя добропорядно й у послугах для своїх ближніх. Отут-то вона насолоджується внутрішнім задоволенням.” Читать далее →

(єзуїта Сидронія Гозія)
Основа оди: І серед поголосу живе самотність.

“Мій друже Георгію! Коли любиш жити у самотніх і спокійних думках, то не треба тобі забрідати у дрімучі ліси й ховатися від гостей у безлюдних і диких місцинах…
Не відгадав той, хто вірить, ніби печаль не знайде нас у горах і земних безоднях. Ах! Пустеля не може сама собою перекрити шлях у душу нашу неспокійним думкам…
Ось! Лиш той сам собі живе й сам з собою щиро дружить і користає, кого не мучить страх і примха, а душу його, яка зі старанням піднялася в гірне, не підлий сум, ні рабська неситість застрелити не можуть. Читать далее →

(Лелека)

“Е р о д і й. Народженого до добра неважко навчити добру — навчити, чи принатурити, чи призвичаїти. Навчений, принатурений, призвичаєний — це одне і те ж. Від природи, яко від матері, легесенько сама від себе розвивається наука. Вона всерідна, справжня і єдина навчителька. Сокола досить швидко навчиш літати, але не черепаху. Орла за хвилину призвичаїш дивитися на сонце й мати від того задоволення, але не сову. Оленя легко скеруєш на Кавказькі гори, легко привчиш пити з найчистіших джерел, але не верблюда і не вепра.” Читать далее →

“Не той орел, що літає,
А той, що легко сідає,
Не той бідак, що без хати,
А в кого схотінок багато.
Ласощ ловить рибу, й звірі,
І птахів, що вийшли з міри.
Ліпший-бо сухар з водою,
Аніж цукор із бідою.

Яка користь у читанні багатьох книг, коли ти беззаконник? Єдину книгу читай, і доволі. Поглянь на цей світ, поглянь на рід людський. Він-бо є книга, чорна книга, що тримає в собі різноякі біди, як хвилі, що постійно здіймаються в морі.» Читать далее →

ТРАКТАТИ. ДІАЛОГИ. ПРИТЧІ

“Усі діла його у вірі, віра в істині, істина у вічності, вічність у нетлінні, нетління у началі, начало в Бозі. “І було світло”.”
Ланцюг Погоджень.
?
“У помираючій на хресті Христовій плоті помирає вся історіальна нісенітниця, і вчасно пролунав голос цей: “Звершилося”.
Тоді померкне сонце, розривається вся фігуральна завіса, а світає ранок всесвітнього й премирного воскресіння.
“Зима минула, дощ відійшов… квіти з’явилися на землі. Час обрізування грон настав”. “Звершилося”.”
Точка Критичного Переходу. Читать далее →

“І це-бо значить: “Царство Боже всередині вас є”. Воно не помиляється і ліпшим шляхом поведе тебе, знай, до того, до чого ти народжений, щоб був для братії своєї і для себе корисний, аніж слухати чужі ради і власні свої потяги… Хто може підписатися, що гарний цей харч буде на користь твого шлунка? Чи не ліпше сам про це можеш взнати? Справся ж сам із собою. Взнай себе. Прислухайся до себе і послухай Господа свого. Є в тобі цар твій, отець і наставник. Прислухайся до себе, пошукай його і послухай його. Він один знає, що тобі споріднене, тобто корисне. Сам він і поведе до цього, запалить бажання, звеселить до праці, увінчає вінцем і благословенням голову твою.”
Душа підказує. Читать далее →