(до Михайла Ковалинського)

“Надмірність породжує пересиченість, пересиченість — нудьгу, нудьга ж — душевний смуток, а хто хворіє на це, того не можна назвати здоровим”.
Про міру, помірність.
?
“В жодній галузі в народі нема такої кількості знавців, як у медицині, і нема нічого такого, про що б народ так мало знав, як про лікування хвороб. За винятком загальновживаних простих ліків, відкидай всі. Кровопускання й проносного уникай, як отруйної змії.”
Про медицину.
?
“Арістотель сказав: “Самотня людина — або дикий звір, або бог.” Це значить, що для звичайних людей самотність — смерть, але насолода для тих, які або зовсім дурні, або видатні мудреці.”
Про самотність.
?
“Плутарх розрізняє підлесника і підлесника. А саме один неприкритий, а другий відкритий. Один вештається біля столу багатіїв, верзе нісенітницю, жартує, лестить, сміється. А інший, прикрившись машкарою серйозного мужа і мудреця, видає себе за надійного і мудрого порадника, гідного всякої шани. Перший прагне до того, щоб по-жебрацькому випросити їжі і наситити чрево чужими обідами, другий, подібно до змії, вкрадаючись у довір’я, вивідуючи таємниці, прагне до того, щоб заподіяти шкоду простій і необачній людині і навіть зовсім згубити її. О, справді пекельна змія! Це посланці сатани, прикриті людським образом. Я сам зазнав на собі укусів шести або семи таких отруйних гадюк. Який злий геній скеровує їх на прості серця? Що в них спільного з людьми щирими, які не знають і не мають ніяких хитрощів? Що спільного, питаю я, у рака зі змією?”
Про підлесників.
?
“Веселість — це здоров’я гармонійної душі. Душа, вражена яким-небудь пороком, не може бути веселою.”
Про веселість.
?
“Істинно добра людина, тобто християнин, трапляється рідше від білої ворони. Щоб знайти таку людину, тобі потрібно буде багато ліхтарів Діогена.
Обирати слід щирих, постійних і простих. Прості — не дурні, але відкриті, не брехливі, не облудні і пусті, бо таких людей ненавиджу більше Тартара.”
Про добрих людей.
?
“Ти не можеш знайти жодного друга, не знайшовши разом з ним двох-трьох ворогів. Як дуже вірно сказано, що той, хто не має ворогів, не має також і друга.”
Про друзів і ворогів.
?
“Хочеш бути легким і здоровим старцем? Дотримуйся в юності тверезості і непорочності.”
Про легку старість.
?
“Я зневажаю крезів, не заздрю Юліям, байдужий до Демосфенів, жалію багатих: хай володіють собі, чим хочуть. Я ж, якщо я маю друзів, відчуваю себе не лише щасливим, але й найщасливішим. Тому що ж дивного в тому, що для мене нема нічого приємнішого, ніж вести розмови з другом? Тільки б Бог зміцнив мене в моїй чесноті, тільки б він зробив мене людиною, гідною і дорогою для себе, бо добрі люди — це друзі Божі, і лише серед них зберігається найвищий дар, тобто справжня чиста дружба. До всього іншого у мене немає ніякого діла, як говорить прислів’я.”
Про друзів.
?
“Ти уникаєш юрби? Дотримуйся міри і в цьому. Хіба не дурень той, хто уникає людей так, що зовсім ні з ким ніколи не говорить? Божевільна така людина, а не свята. Дивись, з ким говориш, з ким маєш справу. Ти постиш? Хіба не здасться тобі не сповна розуму той, хто зовсім нічого не дає тілу або дає йому лише щось отруйне? Зменшуй зайву їжу, щоб осел, тобто плоть, не розпалювався, з іншого боку, не мори його голодом, щоб він міг нести вершника.”
Про помірність.
?
“Радієш, що ти багатий? Ти хворий. Радієш, що ти благородний? Ти нездоровий. Боїшся смерті? Поганої слави через недобрі вчинки? Ти не зовсім здоровий душею. Сподіваєшся краще жити завтра? Ти нездужаєш.”
?
“Здоровий хлібороб щасливіший від хворого царя. Ні, він навіть кращий і від здорового царя.”
Ціна здоров’я.
?
“Лови час, бо все швидко старіє:
Одне літо молоде козля перетворює в кошлатого цапа.”
Живи життям.
?
“Прекрасно у Плутарха в його творах на моральні теми, поряд з дечим іншим, написане таке: “Землероби, — говорить він, — з задоволенням бачать колосся, похилене до землі, те ж колосся, яке через свою легкість піднімається догори, вважають пустим і вимолоченим. Бо подібно до того, як пшеничні колоски без зерен легко піднімаються серед інших, повні ж і тяжкі, ховаючись, спускаються додолу, так і серед людей, хто найпорожніший і позбвалений серйозності, той і найлегше пнеться до почестей, нахабний, його обличчя і хода сповнені пихи і презирства, які не визнають нікого.””
Про істинних.
?
“Наш розум ніколи не залишається пасивним;
Він завжди любить чим-небудь займатися,
Якщо не матиме хорошого заняття,
Він звернеться до поганого.
Займи його тим, над чим міг би добре попрацювати,
Але гарним і не надмірним.
Так ти уникнеш найлютішої нудьги
І зможеш досягти щасливого життя.”
Про необхідність зайнятості.
?
“Міцна і вічна любов виникає із спорідненості вічних душ, які змінюються доброчесністю тих, хто її гартує, а не тих, хто її руйнує. Бо як гниле дерево не склеюється з іншим гнилим деревом, так і між негідними людьми не виникає дружби.”
Про дружбу.
?
“Якщо ти не бачиш, що весь рай — це тверде збереження і додержання заповідей Божих, ти ще не маєш Божої благодаті.”
Що таке рай.
?
“Як кажуть люди, рай настільки прекрасний,
Що в ньому приємно жити людині на самоті.
Хтось з мудреців на питання про справжню мудрість
Відповів: бути собі союзником і собі рівним.
Так, для мудреця раєм стане будь-який берег,
Будь-яке місто, будь-яка земля і будь-який дім.”
Рай — скрізь, коли чиста душа.
?
“Повір мені: похвально не подобатися поганим. Чи лихословлять вони, чи обурюються, ти вперто продовжуй іти шляхом добра, а іншому не надавай ніякого значення і зневажай їх, як болотних жаб.”
Про ворогів.
?
“Не слід з роздратуванням ставитись до обставин,
Бо воно не допоможе; добре буде тому,
Хто правильно використовує існуючий стан речей.”
Спокійне сприйняття.
?
“Вороги тривожать дурнів: не роби таких помилок, як вони, і найдеш втіху у твоєму душевному настрої. Безумцеві властиво жалкувати за втраченим і не радіти тому, що лишилось. Що в нас є? Життя, здоров’я, сонце, дозвілля, можливість розмовляти, мовчати та ін..”
“Коли захвилюється море, коли заграє плоть і кров, коли знімуться хвилі смертного страху, не біжи шукати допомоги по вулицях і по чужих домах. Ввійди всередину себе, мимо йди, кров і плоть свою пройди, всю тлінь і нікчемство — ось тобі спасительна паска.”
Спасіння.
?
“Головою людині є серце її, що панує над тілесним світиком. І коли ця голова не болить, як у сина Єлисеєвої вдовиці, оживленного Єлисеєм, тоді здійснюється на нас висока притча така: “Святій людині кожен день — свято”.”
Чиста душа — спокійне життя.
?
“Якщо ти твердо ідеш шляхом, яким почав іти, то, на мою думку, ти щасливий. Іди, слідуй, дивись навкруги, дивись вперед, шукай, стукай, настоюй, але уперто і наполегливо: Царство Небесне, як і дівоча незайманість, любить, щоб його брали силою. Хтось слабшає? Ти зміцнюйся. Хтось ображається? Ти знось образу. Хтось вдається у розпач? Твердо стань на якір. О, щасливий той, хто вступив на шлях Господа! Але тричі, чотири рази блаженний той, хто несхибно йде по ньому. Лише стійкість одержить у нагороду вінок. Лише вона одна, але, на жаль, майже ніхто по-справжньому і серйозно не слідує за цією направляючою ниткою. Жоден філософ, жоден художник не такий самотній, не покинутий на самого себе, як той, хто вчить про вічне життя. Появу такого будівника світ висміює, мудреці називають його дурнем, ченці під машкарою благочестя переслідують, єретики, хитро перетлумачуючи, спростовують, юнаки уникають, старці гребують, царі пригнічують, бідні зневажають; і чи не здається він тобі якимось царем блазнів? Але він знає своїх і знає, для кого він воскресає.”
Про долю Істинної Людини.
?
“… немає іншого й гіркішого нещастя, як коли душа болить. Вона ж болить тоді, коли болять думки.
Живуть на землі такі, що ні про що не гадають, окрім збагатитися, наїстися, напитися, одягтись. Втікайте від розмов з такими, котрі збагатитися хочуть. У серці їхньому погане сім’я, яке плодоприносить жовч і зміїну труту, що душу вбиває.”

продовження