(до Михайла Ковалинського)

“Надмірність породжує пересиченість, пересиченість — нудьгу, нудьга ж — душевний смуток, а хто хворіє на це, того не можна назвати здоровим”.
Про міру, помірність. Читать далее →

«Детство не торопится. Какое это счастье — слепить неуклюжего снеговика, и наиграться в снежки до промокших варежек и окоченевших пальцев. Расчистить на аллейке в парке ледяную дорожку и представлять себя фигуристкой. Штурмовать деревья и кусты, вызывая снегопад, и чувствовать как тает снег на щеках. С восторгом и открытым ртом проноситься на санках, или без, с высоченной горки. А вернувшись домой, греть ноги у батареи. Прошла целая вечность, Декабрь! Где же твой снег?»
Богдана Гриневич

ПЕРЕКЛАД ІЗ КНИГ
РИМСЬКОГО СЕНАТОРА МАРКА ЦІЦЕРОНА
“ПРО СТАРІСТЬ”

“Любі діти, без сумніву, найбільш надійний для старості захист — успіх у чесності і чесноті. Вона, дотримувана протягом усього життя, нарешті, після тривалого часу приносить дивні плоди, які не можна відняти у найпізнішому віці. І одне це чого варте? А цей вже плід незрівнянно більший, коли людині совість показує, що вона провела життя добропорядно й у послугах для своїх ближніх. Отут-то вона насолоджується внутрішнім задоволенням.” Читать далее →

(єзуїта Сидронія Гозія)
Основа оди: І серед поголосу живе самотність.

“Мій друже Георгію! Коли любиш жити у самотніх і спокійних думках, то не треба тобі забрідати у дрімучі ліси й ховатися від гостей у безлюдних і диких місцинах…
Не відгадав той, хто вірить, ніби печаль не знайде нас у горах і земних безоднях. Ах! Пустеля не може сама собою перекрити шлях у душу нашу неспокійним думкам…
Ось! Лиш той сам собі живе й сам з собою щиро дружить і користає, кого не мучить страх і примха, а душу його, яка зі старанням піднялася в гірне, не підлий сум, ні рабська неситість застрелити не можуть. Читать далее →

(Лелека)

“Е р о д і й. Народженого до добра неважко навчити добру — навчити, чи принатурити, чи призвичаїти. Навчений, принатурений, призвичаєний — це одне і те ж. Від природи, яко від матері, легесенько сама від себе розвивається наука. Вона всерідна, справжня і єдина навчителька. Сокола досить швидко навчиш літати, але не черепаху. Орла за хвилину призвичаїш дивитися на сонце й мати від того задоволення, але не сову. Оленя легко скеруєш на Кавказькі гори, легко привчиш пити з найчистіших джерел, але не верблюда і не вепра.” Читать далее →

“Не той орел, що літає,
А той, що легко сідає,
Не той бідак, що без хати,
А в кого схотінок багато.
Ласощ ловить рибу, й звірі,
І птахів, що вийшли з міри.
Ліпший-бо сухар з водою,
Аніж цукор із бідою.

Яка користь у читанні багатьох книг, коли ти беззаконник? Єдину книгу читай, і доволі. Поглянь на цей світ, поглянь на рід людський. Він-бо є книга, чорна книга, що тримає в собі різноякі біди, як хвилі, що постійно здіймаються в морі.» Читать далее →

ТРАКТАТИ. ДІАЛОГИ. ПРИТЧІ

“Усі діла його у вірі, віра в істині, істина у вічності, вічність у нетлінні, нетління у началі, начало в Бозі. “І було світло”.”
Ланцюг Погоджень.
?
“У помираючій на хресті Христовій плоті помирає вся історіальна нісенітниця, і вчасно пролунав голос цей: “Звершилося”.
Тоді померкне сонце, розривається вся фігуральна завіса, а світає ранок всесвітнього й премирного воскресіння.
“Зима минула, дощ відійшов… квіти з’явилися на землі. Час обрізування грон настав”. “Звершилося”.”
Точка Критичного Переходу. Читать далее →

“І це-бо значить: “Царство Боже всередині вас є”. Воно не помиляється і ліпшим шляхом поведе тебе, знай, до того, до чого ти народжений, щоб був для братії своєї і для себе корисний, аніж слухати чужі ради і власні свої потяги… Хто може підписатися, що гарний цей харч буде на користь твого шлунка? Чи не ліпше сам про це можеш взнати? Справся ж сам із собою. Взнай себе. Прислухайся до себе і послухай Господа свого. Є в тобі цар твій, отець і наставник. Прислухайся до себе, пошукай його і послухай його. Він один знає, що тобі споріднене, тобто корисне. Сам він і поведе до цього, запалить бажання, звеселить до праці, увінчає вінцем і благословенням голову твою.”
Душа підказує. Читать далее →

“А ф а н а с і й. Мені здається, немає нічого ліпшого, як дістати мирне і спокійне серце, в наш час це найприємніше і найзносніше.”
?
“Л о г в и н. Чи може бути яблуня жива й весела, коли корінь нездоровий? А здоровий корінь — це є міцна душа і мирне серце. Здоровий корінь розсилає по всіх гілках вологу й оживлює їх, а серце мирне, життєвою вологою наповнене, кладе сліди свої за зовнішностями. “І він буде, як дерево, над водним потоком посаджене.” Читать далее →