ПІСНЯ 18-та
“Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать”.
“Ой ти пташко-жовтобоко,
Не клади гнізда високо,
А клади його на лужку,
На зеленому моріжку.
Яструб ген над головою
Висить, хоче ухопить,
Вашою живе він кров’ю,
Глянь же! Пазурі сталить!
Стоїть явір над горою
І киває головою,
Буйні вітри повівають,
Руки явору ламають.
А вербички шумлять низько,
Заколишуть мене в снах,
Тут тече потічок близько,
Видно воду аж до дна.
Нащо ж мені гадати,
Що в селі родила мати?
Нехай у тих мозок рветься,
Хто високо вгору дметься.
А я буду собі тихо
Коротати милий вік,
Так мине мені все лихо —
Щасний буду чоловік.”
?
“Мабуть, там живуть печалі, де велично-пишний дім,
А в малому менше жалю, як є все потрібне в нім.”
?
