Кажуть люди, що в сиву давнину, може, ще за царя Гороха, Небесним Чумацьким Шляхом ішов Господь-Бог на землю, житницю людську споглядаючи. І ніс він за спиною великий клунок Щедрих дарунків для Добрих та Чеснотних людей. І так спішив їх порадувати, що не вгледів під ногами Гір Карпатських, перечепився за них та й випустив клунка з рук своїх Господніх…
От і посипались з Небес Дари Божі на землю нашу… Землю Прароду нашого, землю Українську…
Щедрий край, серцем якого був Трикут, Трипіль, що обійняв Пра-Київ, початок ріки Росі біля Білої Церкви та місто Родень, де Рось поєднувалася з Борисфеном-Данапром…
Земля, що з давніх-давен спрямована була духом людей до Сонця, до віри у Світ та Життя.
І з сердець наших, з глибин душ наших все владніше, все могутніше рече глас Пращура, глас Діда:
“Шануйте Батька свого, шануйте старших за віком.
Любіть Матінку свою, вшановуйте Жінку, Матір Роду людського.
Будьте вірні Сім’ї своїй, турбуйтесь про Дітей, про тепло Домівки, яка має гріти і тіла, і душі ваші”
Сивина Діда — це срібні ланцюжки, якими із прадавніх Часів прибуває до нас Мудрість наших Пращурів.
Сивий Дід має до нас СЛОВО.
СЛОВО, що лине з ЧАСІВ ВІЧНОСТІ…
Камінь Знань
Село на Черкащині. Під високим та розлапистим горіхом, за дубовим столом поринув у роздуми сивий міцний чоловік. То Дід Знахар…
А хто ж це прямує до горіха та сідає за стіл супротив цього дивного діда?
Це той молодий студент, який насмілився осягнути Дідову Науку.
Ну що, Хлопці та Дівчата, а хоч якого б віку ви не були, і які б думи не роїлися в головах ваших, певно, не завадить і вам на довгі роки бути свідками живого спілкування Діда та молодого студента. Continue reading →
