Сергій Гриневич, Про Клітину, Дихотомію та Родове Дерево
(коротка версія. Повну замовляти у Автора)

Фізіологія Життя

- Вітаю тебе, Великий Мандрівник Лабіринтом Знань! Зараз ти підійшов до нової межі пізнання – до циклу книг «Світ Людини».
- Це вже Наука?
- Так, це початок Шляху, який обіцяє багато років подорожей лабіринтами Наук…
- До чого прагне цей Шлях?
- Єдина Теорія Поля, яка об’єднує все…
- Чому цей шлях починаєте саме з фізіології людини?
- Від простого – до складного.
- Людина простіша ніж математика???
- Так, звучить ніби як парадоксально, але – так воно є… Тварина складніша, …ні, не складніша, гли-бша людини, рослина глибша тварини, гриб глибше рослини, бактерія глибша гриба, вірус глибше бакте-рії… Кристали – глибше вірусів, а хімія – глибша кристалів… Фізика – ще глибша хімії, а математика – вершина всіх вершин або глибина всіх глибин… А Єдина Теорія Поля – то є прапор над цією вершиною, математикою…
- Ви плануєте за одне своє життя все це подати і описати в простій та доступній для допитливого читача формі?
- Чому ні? Continue reading →

— Про гроші?
— Так. Гроші, якщо вони нами чесно зароблені, дають нам Свободу.
— Ми стаємо вільними?
— Ми отримуємо Свободу для діянь.
— А Волю?
— Воля – це енергія… Та сила, яка наповнює наші наміри і дає їм можливість здійснитись. Воля наповнюється стилем життя, формуючи Характер. А Свобода – це відсутність перешкод для руху. Тому коли маємо чесні Гроші – маємо і Свободу як безперешкодну можливість здійснювати свої наміри.
— А Формула Успіху?
— Це ті принципи, які забезпечують нам досягнення Успіху. Знаючи ці принципи, ми маємо достатньо можливостей для співпраці з Ноосферою.
— Ноосфера?
— Ноосфера – це той Юніверс, який є полем наших Діянь. Полем, на якому саджаються, ростуть та плодоносять наші Діяння…

Люди кажуть: «Бідний – бо дурний, а дурний – бо бідний»
Дід каже: Читай, думай, дій, і ставай розумним. А станеш розумним – будеш жити в достатку»… Continue reading →

Кажуть люди, що в сиву давнину, може, ще за царя Гороха, Небесним Чумацьким Шляхом ішов Господь-Бог на землю, житницю людську споглядаючи. І ніс він за спиною великий клунок Щедрих дарунків для Добрих та Чеснотних людей. І так спішив їх порадувати, що не вгледів під ногами Гір Карпатських, перечепився за них та й випустив клунка з рук своїх Господніх…
От і посипались з Небес Дари Божі на землю нашу… Землю Прароду нашого, землю Українську…
Щедрий край, серцем якого був Трикут, Трипіль, що обійняв Пра-Київ, початок ріки Росі біля Білої Церкви та місто Родень, де Рось поєднувалася з Борисфеном-Данапром…
Земля, що з давніх-давен спрямована була духом людей до Сонця, до віри у Світ та Життя.
І з сердець наших, з глибин душ наших все владніше, все могутніше рече глас Пращура, глас Діда:
“Шануйте Батька свого, шануйте старших за віком.
Любіть Матінку свою, вшановуйте Жінку, Матір Роду людського.
Будьте вірні Сім’ї своїй, турбуйтесь про Дітей, про тепло Домівки, яка має гріти і тіла, і душі ваші”

Сивина Діда — це срібні ланцюжки, якими із прадавніх Часів прибуває до нас Мудрість наших Пращурів.
Сивий Дід має до нас СЛОВО.
СЛОВО, що лине з ЧАСІВ ВІЧНОСТІ…

Камінь Знань

Село на Черкащині. Під високим та розлапистим горіхом, за дубовим столом поринув у роздуми сивий міцний чоловік. То Дід Знахар…
А хто ж це прямує до горіха та сідає за стіл супротив цього дивного діда?
Це той молодий студент, який насмілився осягнути Дідову Науку.
Ну що, Хлопці та Дівчата, а хоч якого б віку ви не були, і які б думи не роїлися в головах ваших, певно, не завадить і вам на довгі роки бути свідками живого спілкування Діда та молодого студента. Continue reading →

Нитки Спорідненості
невпинно вплітаються у Веретено Вічності…

— Як успіхи, мій друже? Схопився за Ниточку Спорідненості? Ану повтори завдання!
— Удар в плече, електрика, флюорографія, атомний реактор, сновидіння та думка. Так?
— Є в тебе які-небудь думки щодо цього ланцюжка?
— Що мені й вдалося “встановити”, так це те, що це різні види енергії.
— Різні?
Дідусь взяв камінчик і жбурнув у озеро.
— Бачиш, як розбігаються хвилі? Вони що, різні?
— Ні, в них одна природа; це коливання.
— Те, що я тобі загадав, також коливання, синку. Як у хвиль, так і в даному мною тобі змістовому “ланцюжку” всього одне джерело енергії. Та чи можна так сказати? У хвиль немає ні початку, ні кінця…
— Чому немає початку? Думаю, початок — в першому гребені хвилі, а кінець — поштовх останнього гребеня в берег.
— Ти сказав “поштовх”: але хіба берег не здригається? Хай і непомітно для нас, але він здригається!
— Не сперечатимусь, таки повинен здригатися.
— Так само як і мій намір кинути камінь в озеро хвилює воду на його поверхні.
— Тому думка буде початком!
— Не поспішай… Кожна думка має своє коріння. Continue reading →