Повернутись в Зміст * Замовити Книгу * Замовити Електронну версію

Камінь Знання

Село на Черкащині. Під високим та розлапистим горіхом, за дубовим столом полинув в роздуми сивий міцний чоловік. То Дід Знахар... Характерник...
А хто ж це прямує до горіха та сідає за стіл супротив цього дивного діда?
Це той молодий студент, який осмілився осягнути дивну Дідову Науку.
Ну що, Хлопці та Дівчата, а хоть якого б віку ви не були, і які б думи не роїлися в головах ваших, певно, не завадить і вам на довгі роки бути свідками живого спілкування Діда Знахара та молодого безвусого хлопчини...

- Здоровенькі були, Діду!
- Здоров був, Хлопче!
- Кажуть люди, що ви добре знаєтесь на чудесах всяких, та ще й оздоровлюєте досить ефективно тих, хто зверта- ється до вас за допомогою.
- А тобі що до цього, молодий чоловіче?
- Канікули в нас, а я на лікаря навчаюсь, от і подумав, чом би не "розкрутити" вас, Діду, на деякі корисні поради.
- Діда "потрусити" вирішив, як стару ганчірку, агов з неї разом з порохом якась крупинка золота випаде?
- А чому б і ні? Хіба вам не кортить поділитись таємницями своєї майстерності?
- Таємниці??? Та де ж ті таємниці у діда під горіхом? Он дивись, там, біля лісу, лежить камінь. Піди і принеси його сюди, от і буде тобі таємниця.
Хлопець пішов і приніс камінь. Сів знову до столу та піт з чола витирає.
- Це тобі перша таємниця, хлопче... І перша тобі настанова. Сама важлива, але не думаю, що ти це скоро збагнеш... Хоч насправді і не такий страшний той бісовий чорт, як його малюють.
- А навіщо вам цей камінь, Діду?
- А щоб ти спитав!
- Жарко, піду води вип'ю.
Хлопець підійшов до відра з водою, набрав кухликом води, випив трішки, а решту вилив під трояндовий кущ, що ріс біля кринички.
- Тепер, хлопче, візьми відро, вилий воду під горіх і витягни з кринички свіжої, якщо в тебе ще залишилось бажання "викручувати" з діда таємниці.
Юний студент виконав і це прохання Знахаря.
- Ось бачиш, синку, ти вірно діяв, та чи є в тих діях Сила? Ти хочеш знати... Дія є, а Знань - нема... А воно, Знання - хитреньке!.. І не зі слів плетене, а в розумних діях мочене... Таке воно Знання... Та й задарма ніколи воно не приходить до людини, адже все потребує платні... Певної платні...
За все ми повинні завдячувати, а за Знання - особливо. І подяка ця більш потрібна не тому, хто передає Знання, а тому, хто їх бажає отримати!..
Тепер "провернемо колесо часу" до того моменту, коли ти набрав води, випив, а лишок вилив під кущ.
- Що ж я зробив такого нерозумного?
- Води ти набрав більше, ніж міг випити! Більше, ніж тобі було потрібно для втамування спраги. А чому так? Тому що не цінуєш чужої праці... Дід тягатиме воду, а він її розхлюпуватиме по дворі... Не цінуєш чужої праці, синку! Тому я й просив тебе витягти з криниці відро води.
- Так то теж була настанова? Дідовий урок?
- Те, що дістається без особистих зусиль - ніколи не ціну- ється, та ще й розбещує, відбирає силу.
- А камінь? Теж якийсь урок? Що ви за каменем прихо- вали-припасли?
- Камінь - то твоя подяка за перші мої тобі настанови, до того ж перевірка на твоє відношення до старших за віком людей. За каменюку я тобі даю відмінну оцінку, а от з водою ти трішки не вгадав... Легенько схибив!
- Діду! Хіба та вилита під кущ вода має таке велике зна- чення для вас?
- Не для мене, а для тебе це має мати значення, хлопче! Вміння бути вдячним Світу - дуже важлива риса характеру для того, хто прагне його зрозуміти, пізнати. Адже урок Знань - це не тільки вимовлене вчителем слово, а й шелест листя на вітрі, і біль в тілі, і посмішка, і кохання, і навіть люта ненависть...
За все це Життя потребує від нас певної платні, і тільки тоді Знання стає частиною нас самих, втілюється в нас і перетворює нас...
- А як же благодійність, хіба у всьому повинна бути лише користь?
- То-то синку ти далеко забігаєш. Благодійність - це досить глибоке поняття. Не спіши поперед батька в пекло!..
Ти сьогодні далеко не забігай до пекла Знань, а запам'ятай, що подяка за добутий життєвий досвід потрібна перш за все тобі самому! Для твого ж зростання, інакше досвід, який дарується тобі Життям, буде втікати від тебе, як та вода, яку ти так бездумно розхлюпуєш направо і наліво.
Тепер іди додому, подумай над тим, що ми тут з тобою "розливали", і завжди - завтра, післязавтра і на майбутнє - пам'ятай про подяку за Досвід!..
А якщо твоє серце завтра потягнеться до цього Горіха - то приходь, буду радий тебе знову бачити.


Обов'язок бути Вдячним

читай в ПОВНІЙ версії

Наслідування Звичаю

читай в ПОВНІЙ версії


Серця Зцілююча Сила

- Діду, як я вже зрозумів з ваших настанов, не може ціли- тель відмовлять людям, коли вони звертаються за допо- могою. Але ж я спостерігав сьогодні одну дивну річ... До вас приїздила молода жінка з дитинкою на руках. Ви ж, лишень кинувши погляд на дитя, щось їй розповідали. Це було так короткочасно, але вона посміхнулась, подякувала та й пішла з вашого двору. Ви що, відмовили їй в допомозі?
- Бачу, юний слідопите, ти стаєш уважним! А твоє запи- тання стане на сьогодні темою нашого з тобою взаємо- корисного спілкування! То ж знай, що в тій короткій розповіді я дав мамі малятка рекомендації щодо особи- стого оздоровлення свого чада, яке ніяк не бажає спокійно, без збудження споглядати свої дитячі нічні подорожі.
- Малятко погано спить і ви в цьому йому допомагаєте через маму дитинки? Але ж чи може людина без особли- вого професійного навику оздоровлювати інших?
- А чому ні? У тієї мами тепле та добре серце!
- Та хіба одного тепла серця досить, щоб когось оздоро- вити?
- Для того, щоб допомогти своїй дитинці - достатньо.
- І що ж ви їй порадили?
- Лишень вірно прати та просушувати одяг малюка.
- Тпр-р-р, конячко... Дайте моєму черепку цю кашу переварити! Вірне прання та просушування одягу може оздоровлювати??? Це що, характерницька хитромудра магія???
- Їдь, конячко, варись кашко, і ніякої магії. Якщо вірно спрямовувати силу своєї материнської любові, то такої сили буде достатньо для оздоровлення дитини. Мате- ринська любов могутніша будь-якої магії! Мама, яка любить своє дитинча, здатна допомогти йому значно краще будь-якого цілителя...
- Навіть краще, ніж могли б допомогти ви?
- Вірно, синку.
- А якщо захворіє, не дай бог, чоловік тієї жінки чи її мама? Зможе вона їм допомогти?
- Якщо кохає чоловіка та любить маму - то здатна і їм допомогти.
- А якщо кохання нема?
- То й діла не буде... Не буде й здоров'я, коли нема щирого бажання допомогти.
- Як я второпав, маючи добре щире серце, можна і без особливих знань оздоровлювати людей???
- Добре Щире Серце, синку, це і є вже Велике Знання! Знання, яке проросло з глибин душі, з глибин людяності, і воно не потребує будь-яких пояснень...
- Але ж чому і в добрих мам дітки все ж хворіють?
- Заклопотаність... Наслідки "цивілізованості", забуття того вічного і доброго, яке несуть з давніх часів наші Пращури... Та ще й особисті лінощі: "новоспечені" мами не виконують розумних правил догляду за новонародженою своєю час- тинкою...
- То що ж це такі за правила?
- Загалом це усвідомлення всих наших дій, а більш детально - в умінні виконувати дію заради самої дії... І тихесенько, спокійнесенько проводити в ході своїх дій тонесеньку срібну ниточку щирого та людяного задуму... В даному випадку дію пральної машини бажано замінити на прання власними руками! Та ще й супроводити прання станом любові до свого рідненького чада та щирим бажанням бачити діток своїх здоровими та щасливими.
- Ой, діду, як все це хитро-мудро...
- Що ж, підем не через поле, а через луг... Ти коли дотронешся язиком до батарейки, вона тебе "ущипне"?
- Якщо не "стара", не "пуста", то "ущипне".
- Коли в морозний день мокрою рукою візьмешся за холод- ну стальну трубу, вона тебе "притримає"?
- І таке буває.
- Таким чином і одяг, коли переться нашими руками, насичується нашими енергіями і фіксує на собі не тільки силу наших рук, а ще й наші почуття, навіть наші думки... Отак - то...
Сила фізична "вивітрюється" досить швидко, почуття мають свій деякий згасаючий в часі слід, а от думка... Вона, думається діду, залишається назавжди... Такою є незалежна від нас природа Світу... Тепер тобі зрозуміло, про що я говорю з тобою, "детективе"?
- Та ніби починаю втямлювать. Цікаво, діду, цікаво! Так все елементарно, і водночас так заковиристо... Чорт ногу зломить у вашій Дідовій Науці...
- Що, запудрив дід мізки юному студенту? - Та це ще не кінець теми, хлопче. Слухай і втямлюй Дідову Науку, та намагайся знаходити аналогічні моменти в своєму молодому житті. Адже коли пере машина, вона лише очищає тканину від бруду. А от прання руками оживлює одяг. Та й це ще не все. Ще треба вірно просушити прання! І найкращий в цому помічник не гарячий калорифер, а свіже повітря, де є могутній подих Вітру, де з Неба пройдуться по одягу погляди Життєдайного Сонця та Мудрого Пастуха-Місяця. Вітерець привнесе свіжості, Сонце подарує оптимізму та посмішки, Місяць нагородить чуттєвою глибиною та романтизмом...
Та не спіши хапатись за праску! - Адже нею ти лише закреслиш все корисне і життєдайне, перетвориш живе дихання в "безплодну пустелю"...
- Радите завжди нічого не прасувати?
- Якщо на те нема особливої потреби, то краще обійтись без прасування. Особливо це стосується турботи про нижню білизну. А її, синку, просто вкрай необхідно прати тільки руками, висушувати на свіжому повітрі і ні в якому випадку не прасувати!!! Забігаючи наперед, скажу: таким чином можна досить успішно лікувати гінекологічні та урологічні хвороби!..
- Та хіба хтось в таке здатен повірити, що запалення сечового міхура вилікується лишень за допомогою вірного прання та сушки білизни??? Навіть я в це не в змозі пові- рити. Адже люди так і роблять, перуть білизну руками, сушать на повітрі, а все ж хворіють!
- Знову заблукав серед трьох берізок, горе-лікарю! А як же добрий стан душі під час прання? А де думка про здоров'я??? Ти говориш, що в більшості своїй люди слідкують за собою і при тому хворіють. Але чи це так? Чи багато людей з радістю пратиме білизну руками, коли поряд стоїть пральна машина? Та ще й при цьому усвідомлюючи, що праця та потяг до чистоти буде лікувати хвороби тіла...
Знай же, що Дія, Почуття та Думка, поєднані в одне ціле - являють собою справжнє Мистецтво Життя!..
Нажаль, ми запізно приходим до такого розуміння. А хто й зрозумів це вчасно, то не завжди має силу ствердити в собі ці Знання та використати з користю як для самого себе, так і для інших...
- А я, діду, незважаючи на свою молодість, можу поєднати в собі ці три Основи?
- Звісно, можеш, адже кожне молоденьке деревце несе в собі зав'язь майбутнього плоду. Дії твої будуть нести силу, почуття - теж, але вони ще не можуть бути досить діяль- ними. Для глибини почуттів необхідне постійне подолання перешкод, постійна внутрішня війна за своє світобачення... Світогляд... Світ-оглядання, прийняття чи неприйняття його правил, пристосування особистості до соціуму...
А ще й голівонька хоче все зрозуміти. Та чи в силах вона осягнути Світ??? Не готовий ти ще, синку, до цієї розмови.
- Що, бороди не маю? Ви мене ображаєте!
- От ти й вперся в одну із цих трьох берізок! Ти образився, а за що??? Хіба ж образиться на тебе дерево за те, що з нього влітку не зірвали зелене яблуко? - Як я знаю, не образиться, адже на все є свій час...
А завітаєш в сад по осені - будь ласка, зривай стиглі яблука та насолоджуйся їх смаком. І тобі смачно, і деревцю приємно!
- Як в ситуації з медом, що прибув з Лохвиці?
- Ну, якщо ти вже так добре це зрозумів, то скажи, кому ще було добре від нашої насолоди за блюдцем з медом? Тільки-но тій жінці, що надіслала той мед з вдячністю за мою їй допомогу?
- Мабуть, ще й бджолам.
- А ще кому?
- Квітам луговим, акаціям.
- То тепер ти вже на мене не ображаєшся?
- Ні, діду, не ображаюсь.
- Памятай же: всьому свій час...

Зустрічають по Свитці...

читай в ПОВНІЙ версії